Сучасні українські фільми — топ 10 найкращих нових стрічок України

Сучасний кінематограф відрізняється не тільки кількістю, але й якістю проєктів. Тому найкращі сучасні українські фільми зʼявляються на екранах постійно. Також українські фільми сучасні дуже часто отримують чималу популярність. 

Вибрати топ 10 сучасних українських фільмів також можна під себе. Тобто під своє вподобання. Настільки велике різноманіття. 

Найкращі сучасні українські фільми

Вибрати кращі сучасні українські фільми буде досить складно. Адже серед них велика конкуренція. Загалом, український кінематограф за останнє десятиліття зазнав відчутного перетворення. Від коротких експериментальних стрічок до масштабних фестивальних хітів — українське кіно вже давно перестало бути лише локальним явищем. 

Зростання інтересу до національного продукту серед глядачів, підтримка молодих режисерів, міжнародні нагороди та глибокі сюжети, що відображають реальність країни — усе це стало основою для формування нової хвилі кінематографа. 

Сучасні українські фільми — це вже не просто історії для внутрішнього ринку. Це глибокі, сміливі, художньо сильні стрічки, які резонують далеко за межами України.

Памфір (2022)

Фільм режисера Дмитра Сухолиткого-Собчука, який встиг побувати на Каннському кінофестивалі, — це суміш сімейної драми, соціального трилера і фольклору. Головний герой, Памфір, намагається залишити минуле, але змушений знову повернутися до контрабанди заради добробуту родини. Візуально картина надзвичайно насичена, знята на західноукраїнських теренах, де природа стає частиною оповіді. «Памфір» — це про вибір, про те, наскільки людина готова ризикувати всім заради своїх близьких.

Чорний ворон (2019)

Історичний бойовик, знятий за мотивами однойменного роману Василя Шкляра. Дії розгортаються після завершення Першої світової війни та визвольних змагань — у буремні 1920-ті роки, коли українські повстанці намагаються боронити свою землю від більшовицької навали. Фільм насичений діалогами про свободу, честь і вірність Україні. Хоча стрічка не уникнула критики за історичну достовірність, вона однозначно зробила великий внесок у популяризацію теми повстанського руху.

20 днів у Маріуполі (2023)

Документальний фільм, знятий українським журналістом Мстиславом Черновим у співпраці з Associated Press. Це жахаюча хроніка перших днів повномасштабного вторгнення Росії в Україну, зокрема облоги Маріуполя. Стрічка — не для слабких духом, але вона надзвичайно важлива. Вона демонструє реалії, які зазвичай не потрапляють у новини, і розповідає про біль, сміливість та трагедію народу. Фільм отримав «Оскар» у 2024 році в категорії «Найкращий документальний повнометражний фільм».

Поводир (2014)

Цей фільм став однією з перших віх сучасного українського історичного кінематографу. Режисер Олесь Санін зняв історію про американського хлопчика, що став поводирем для українського кобзаря в 1930-х роках, під час сталінських репресій. Стрічка отримала величезну підтримку від глядачів і була номінована на «Оскар» від України. Це фільм про людяність, культуру, музику і трагедію, яку пережила Україна під гнітом тоталітарного режиму.

Люксембург, Люксембург (2023)

Режисер Антоніо Лукіч знову здивував — цього разу кумедною і водночас зворушливою історією про двох братів-близнюків, які дізнаються про хворобу батька, що живе за кордоном. Вони вирушають на пошуки, які виявляються не лише географічною мандрівкою, а й подорожжю всередину себе. Головні ролі виконали музиканти з гурту «Курган & Agregat», що надало фільму сучасного урбаністичного звучання.

Мої думки тихі (2019)

Іронічна та тепла історія про молодого звукорежисера, який вирушає в експедицію до Закарпаття, щоб записати звуки рідкісних тварин. Разом із ним їде його мама, і ця подорож виявляється шляхом до внутрішнього примирення. Режисер Антоніо Лукіч створив щось більше, ніж просто комедію — це глибоке розуміння поколінь, родинних зв’язків та самоідентифікації.

Кіборги (2017)

Один з перших фільмів, що відкрито розповідає про війну на Донбасі. Стрічка Ахтема Сеітаблаєва присвячена захисникам Донецького аеропорту — кіборгам. Реальні події лягли в основу сценарію, а діалоги віддзеркалюють той дух, що панував серед українських воїнів. Це фільм про мужність, жертви, товариськість і любов до Батьківщини.

Ти мене любиш? (2023)

Копродукція з Францією, де сюжет розгортається у 1990-х в Києві. Підліток переживає розлучення батьків на фоні соціальних змін. Це інтимне кіно про емоції, дитячі травми, дорослішання та пошук любові. Вражає своєю ніжністю, правдивістю та чудовою акторською грою.

Довбуш (2023)

Сучасне українське кіно — це вже не просто намагання створити щось «як у Європі» або «як у Голлівуді». Це цілком самодостатнє мистецтво, з власною мовою, болем, гумором і правдою. У нових стрічках відображено дух часу, соціальні зрушення та емоційний досвід, який резонує не лише в Україні, а й по всьому світу. І саме тому ці фільми варто подивитися — не лише заради розваги, а заради розуміння себе і своєї країни. Гарним прикладом може стати ця стрічка. 

«Довбуш» — масштабна історична драма режисера Олеся Саніна, що присвячена легендарному опришкові Олексі Довбушу. Стрічка вражає не лише високою якістю постановки, а й глибоким змістом, що розкриває тему боротьби українців за справедливість і гідність. Події розгортаються в Карпатах XVIII століття, де на фоні жорстокого феодального гніту народжується постать народного месника.

У головних ролях — Сергій Стрельников, Дарина Федина, Олексій Гнатковський. Фільм поєднує захопливі батальні сцени, фольклорні мотиви, потужний саундтрек і візуальну пишність, що не залишають байдужими глядачів. Це не просто фільм про минуле — це роздуми про національну ідентичність і дух спротиву, актуальні й сьогодні.

Щедрик (2022)

Фільм «Щедрик» — зворушлива історія, яка переносить глядача у буремні часи Другої світової війни. В центрі сюжету — доля трьох родин: української, єврейської та польської, які вимушені співіснувати під одним дахом у Станіславові (тепер Івано-Франківськ). Стрічка майстерно передає атмосферу страху, втрат, але й водночас — надії, що ніколи не зникає навіть у найтемніші моменти історії.

Головну роль виконала Яна Ковальська, а сценарій базується на реальних подіях. Назва фільму — це символ єднання та віри, адже всесвітньо відомий «Щедрик» звучить тут як голос, що долає смерть і ненависть. Фільм отримав багато схвальних відгуків на фестивалях, зокрема за проникливу гру акторів та емоційно сильну історію.

Я працюю на цвинтарі (2021)

Ця стрічка стала однією з найбільш нестандартних в українському кінематографі останніх років. Чорна комедія з елементами драми, «Я працюю на цвинтарі» — це екранізація однойменної книги Павла Белянського. Головний герой, Олександр, працює у сфері похоронного бізнесу і має справу з найрізноманітнішими клієнтами, що замовляють пам’ятники.

Гра актора Віталія Салія — справжній шедевр ідеального поєднання гумору і трагізму. Режисер Роман Бондарчук створив світ, де смерть і життя постають в іронічному контрасті. Це фільм про внутрішні втрати, пошук себе, а також спробу зберегти гідність в цинічному світі. Влучні діалоги, візуальна естетика і глибока філософія — все це робить картину по-справжньому унікальною.

Кіборги (2017)

«Кіборги» — один з найвизначніших фільмів про сучасну війну на Сході України. Режисер Ахтем Сеітаблаєв зняв стрічку, яка базується на реальних подіях оборони Донецького аеропорту. Це не просто військова драма, а глибока людська історія про мужність, патріотизм і жертовність.

Актори — Андрій Ісаєнко, Макар Тихомиров, Роман Ясіновський та інші — вразили глядачів справжністю своїх персонажів. Фільм досліджує різні світогляди і погляди на війну, об’єднані єдиною ціллю — захистом своєї землі. «Кіборги» встигли стати сучасною класикою, а їхні цитати — афоризмами покоління, яке переживає війну в реальному часі.

Клондайк (2022)

Документально-ігрова драма Марини Ер Горбач, що привернула увагу міжнародної кіноспільноти. Дія відбувається у 2014 році на Донбасі, у перші дні війни. Ірина, вагітна жінка, залишається у селі поблизу Грабового, де впав літак рейсу MH17. Її життя буквально опиняється на лінії вогню — як фізично, так і морально.

Головну роль виконала Оксана Черкашина, і її гра отримала визнання на Берлінале. «Клондайк» — це фільм про цивільне населення в умовах воєнного хаосу. Про жінку, яка стоїть між життям і смертю, вибором і безвихіддю. Стрічка надзвичайно емоційна, сильна і залишає глибокий слід у душі. Вона нагадує, що за кожною стрічкою новин стоять живі люди, їхня біль і надія.

Бачення метелика (2023)

​​​​​​​Це тонка й поетична драма режисерки Марини Вроди, яка розповідає про чоловіка, що повертається з полону і намагається знайти новий сенс життя. Стрічка здобула нагороди на Каннському фестивалі і стала прикладом інтелектуального кіно, що досліджує психологію війни і наслідки травми.

Пульс (2021)

Мотивуюча історія української легкоатлетки, яка після автомобільної аварії втрачає зір, але не здається і продовжує тренування. Фільм знятий за реальними подіями, з гарним візуальним рядом та емоційно насиченим наративом. «Пульс» — це про силу духу, мрію і людську стійкість, яка здатна творити дива.